Під духовним проводом оо. Василіян
Вул. Незалежності 181

СУБОТА

14 БЕРЕЗНЯ 2009 р.Б. з 14.00 до 19.00 год.

Тема: «Ісус Христос – єдиний Спаситель людини»
«Чувайте ж, і моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий,
але тіло немічне» (Мр. 14; 38-39)

ПРОГРАМА

14.00 – Молебен до Ісуса Христа  – Духовна наука І (Значення посту в житті християнина) о. Вінкентій Яніцький , ЧСВВ

15.00 – Роздумування в храмі

15.20 – Праця в групі (у залі монастиря)

16.10 – Наука ІІ (Життя у Христі) – о. Юстин Кучер, ЧСВВ

16.40 – Роздумування в храмі і Свята Сповідь

17.00 – Вечірня

18.00 – Служба Божа, наука ІІІ, (Ви світло світу) – о. Йосафат Фітель, ЧСВВ

19.00 – Уділення благословення

За Євангельських закликом любові до Бога і до ближнього, під духовним проводом о. Йосафата Фітеля, ЧСВВ, юнаки і дівчата товариства українських студентів-католиків «Обнова» м. Івано-Франківська на церковному подвір’ї храму Царя Христа 08 березня 2009 р.Б. поставили театралізовану хресну дорогу.

Незважаючи на холодну погоду та опади снігу, на це моління зійшлися парафіяни, які до глибини серця були зворушенні. Молодь зуміла передати присутнім не тільки сам зміст страстей Христових, але і його дух. На закінчення хресної дороги о. Йосафат Фітель, ЧСВВ звернувся до парафіян із словами Євангелія: «Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів.3; 16). Христос прийшов і приходить. Чи вийдемо до Нього на зустріч, чи розділимо з Ним своє життя, чи нестимемо Його світло іншим. Молодь товариства «Обнова» перед усіма засвідчила свій вихід і любов до Спасителя. Відповідь за нами. Словами вірша: «Ти полюби своє терпіння, краплину Болю допивай. Воно важке як те каміння, та ти іди – не знемагай. Ти полюби, хоч серце плаче. А смуток став немов сестра. Послухай дівчино, юначе, усе знеси задля Христа», отець закликав усіх до щирої любові Бога і ближніх.

Департамент інформації
Івано-Франківської єпархії УГКЦ

«Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів»
(Мт. 4, 2)

Дорогі брати і сестри!

На початку Великого посту, що є шляхом інтенсивної духовної  вправи, Літургія знову пропонує нам три практики покаяння, дуже близькі біблійній та християнській традиції – молитву, милостиню та піст, щоб підготувати нас краще святкувати Пасху і пережити досвід Божої сили, яка, як почуємо в навечір’я Воскресіння, «перемагає зло, змиває гріхи, відновлює невинність грішникам, радість засмученим. Він розсіює ненависть, підкоряє твердість могутніх, сприяє гармонії та миру» (Проголошення Пасхи). У традиційному посланні на Великий піст я б хотів застановитися цього року в особливий спосіб над цінністю та сенсом посту. Справді, Великий піст пригадує нам сорок днів посту, які Господь пережив у пустелі перед тим, як почати свою публічну діяльність. Читаємо в Євангелії: «Тоді Дух повів Ісуса в пустелю, щоб диявол спокушав Його. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів» (Мт. 4, 1-2). Подібно до Мойсея, перед тим як він отримав таблиці Закону (пор. Вих. 34, 28), та Іллі, перед його зустріччю з Господом на Хорив-горі (1 Цар. 19, 8), Ісус, молячись та постячи, готувався до своєї місії, початком якої була важка сутичка із спокусником.

Запитаймо себе, яку цінність та який сенс для нас, християн, має позбавлення себе того, що само в собі є добрим і корисним для нашого існування? Святе Письмо та вся християнська традиція навчають, що піст є великою допомогою в тому, щоб уникати гріха та всього, що до нього веде. Тому запрошення до посту не один раз звучало в історії спасіння. Вже на перших сторінках Святого Письма Господь наказує людині утриматися від споживання забороненого плоду: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш» (Бт. 2, 16-17). Коментуючи цей божественний наказ, святий Василій зауважує, що «піст був започаткований в Раю» і «таку першу заповідь прийняв Адам». Він робить висновок: «„Не їстимеш” є, отже, узаконенням посту і стриманості» (пор. Sermo de jejunio: PG 31, 163, 98). Оскільки  ми всі обтяжені гріхом та його наслідками, піст запропонований нам як засіб для відновлення дружби з Господом. Так вчинив Езра перед поверненням возз’єднаного народу з вигнання до Обіцяної Землі, запрошуючи його до посту, «щоб нам упокоритись перед Богом нашим» (Езри 8, 21). Всемогутній вислухав його молитву та запевнив його у своїй прихильності та своєму захисті. Те саме вчинили й жителі Ніневії, які, прислухавшись до заклику Йони покаятися, як свідчення своєї щирості оголосили піст, кажучи: «Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?» (3, 9). Тоді Бог побачив їхні діла та врятував їх.

Всі Церкви Європи мають зробити свій автентичний внесок для збереження природного довкілля, переконані члени спільного Комітету CCEE та KEK, засідання якого відбулося наприкінці лютого, цього року, у Венгрії.

Люди мають навчитися дивитися на себе як захисників а не експлуататорів створіння – це одне із основних послань, які представники різних християнських Церков хочуть передати своїм вірянам. Попри те досвід показує, що турбота про дієве пошанування створіння є тісно пов’язана з турботою про справедливість у світі. „Європейці покликані розвивати почуття солідарності до найбідніших людей цього світу, оскільки вони першими стають жертвою нашого зневажливого ставлення та безвідповідальності до створіння”, повідомляється у спільному комюніке KEK та CCEE опісля екуменічної зусрічі, яка відбулася в конференційному залі св. Адальберта в Естергомі.

Тема пошанування створіння є дуже актуальною в екуменічному русі і піднімалась зокрема на європейських екуменічних асамблеях в Базелі, Граці, та Сібіу, все ж поряд з тим, у християнських Церквах по всій Європі є необхідним широкомаштабне „позеленіння” свідомості. Церкви в Європі мусять вчитися брати на себе відповідальність і „бути охоронцями створіння”.  

„В рамках дискусії спільним комітетом (CCEE та KEK) було пікреслено, що кризу екологічної політики можна трактувати як ознаку глибокої духовної кризи”, говориться у прес-комюніке секретаріату CCEE про екуменічне засідання в Естергомі. „В цьому сенсі всі учасники поділяють слова його Святості папи Бенедикта XVI:  зовнішні пустині Землі поширюються, тому що дуже широкою постала внутрішня порожнеча”.

„З нагоди 20-ї річниці Послання його Святості, екуменічного патріарха Димітріуса, в якому вперше було запропоновано впровадити День створіння у всіх Церквах Європи і цілого світу, спільний Комітет підхопив пропозицію 3-го Екуменічного європейського собору, щоб час з 1 (14) вересня до 4 жовтня в особливий спосіб використовувати для споглядання та святкування Божої доброти в створінні і його догляду”.

«Слава Богу за все» – такими  словами названо компакт диск та друковану версію Акафісту, який  вийшов в Івано-Франківській єпархії УГКЦ.

Акафіст - це велика літургічна поема, яку служиться стоячи (так каже назва в грецькій мові, у протилежності до катизми - псалмів, які читаємо сидячи). В Україні акафісти дуже популярні, співається їх у церкві, а часто читається і приватно, як особисту молитву.

Цілий твір складається з 12 пісень, кожна пісня - з кондака й ікоса; разом 24 вірші. Кондак - це коротка пісня, ікос - доповнення до змісту кондака.

Перша частина акафісту - історичний переспів життя Ісуса Христа, Матері Божої чи святого. Друга -догматична, повчальна - оспівує правди віри про дану особу.

Акафіст входить до репертуару хору "Cantemus" церкви Царя Христа монастиря чину оо. Василіян в м. Івано-Франківську.

Виданий Акафіст для хорових колективів, регентів, фахівців та аматорів церковного співу з надією, що це видання зацікавить широке коло любителів духовної музики, сприятиме розвитку церковного хорового співу.

Загальна редакція:†Софрон Мудрий, ЧСВВ.

Музичне упорядкування і опрацювання тексту та комп’ютерний  набір: Дем'янець Ігор Йосипович диригент та художній керівник муніципального камерного хору "Галицькі Передзвони".

Художнє оформлення та виготовлення: Конєв Петро Степанович – голова ради мистецької спілки "ІЛІ-АРТ", директор муніципального камерного хору "Галицькі Передзвони"

Дане видання присвячене 85-тю життя, 60-тю чернечого покликання та 50 -тя священства преосвященного Владики Софрона Мудрого. ЧСВВ

о. Юрій Трухан – секретар Єпископа Івано-Франківського

22 БЕРЕЗНЯ 2009 Р.Б. У КАТЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ СВЯТОГО ВОСКРЕСІННЯ В М. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ

Будуть виставлені для молитовного почитання мощі містика, стигматика, чудотворця

СВЯТОГО ОТЦЯ ПІО

Мощі будуть привезені із Сан-джованні – Ротондо (Італія).

Щодня о 18:00 год. буде служитися Божественна літургія, після якої кожний вірний зможе приступити до мощей Святого та отримати благословення святим Миром.

З огляду на виклики сьогодення та потреби прочан Івано-Франківської єпархії УГКЦ створено паломницький центр. Завданням центру  - є координувати, організовувати та наглядати за паломницькою діяльністю від Івано-Франківської єпархії УГКЦ.

Керівником даного центру Єпископ Івано-Франківський УГКЦ Володимир (Війтишин) призначив протоієрея Віталія Дем’янця терміном на три роки.

27 лютого в приміщенні Єпархіального управління Івано-Франківської єпархії УГКЦ відбулося перше засідання паломницького центру, яке очолив митр. прот. Володимир Чорній – Канцлер в присутності керівника центру прот. Віталія, ігуменів та настоятелів монастирів та духовенства Івано-Франківської єпархії УГКЦ. Тема засідання яку обговорили стосувалась: діяльності і нормативних баз центру, а також плану діяльності.

За додатковою інформацією можна звертатися за адресою:

вул Гарбарська, 20,  м. Івано-Франківськ 76003

тел./факс – 8-(03422) 4-73-75

о. Юрій Трухан – секретар Єпископа Івано-Франківського.

Туризм має бути «етичним, зеленим та відповідати якісним вимогам у всіх своїх галузях», констатує Папська рада Душпастирства мігрантів та подорожуючих. «Зміни клімату становлять предмет великої турботи в глобальному вимірі. Вони є проблемою, яка стосується всіх нас, оскільки ми живемо в спільному домі, яким є для нас Земля».

В дійсності всі люди є певним чином відповідальними за зміни клімату, і всі разом страждають від їх наслідків, говориться в повідомленні Папської інформаційної агенції Fides, яке містить Звернення Ради Душпастирства мігрантів та подорожуючих до учасників міжнародної конференції на тему: «Туризм як екологічний виклик», що проходила в Мілані з 19 по 22 лютого 2009 року.

Міжнародний туризм «робить внесок для змін клімату і сам стає жертвою наслідків цих змін. На основі викидів шкідливих вихлопних газів транспорту, неконтрольованого асфальтування природніх територій і марнотратства природніх ресурсів, туризм має вагомі негативні наслідки», говориться у зверненні підписаному президентом Ради, кардиналом Раффаеле Мартіно. Попри те туризм сам стає жертвою наслідків змін клімату, оскільки він – так само як і сільське господарство залежить від метеорологічних та кліматичних умов.

Коротка історія

Уже апостоли й перша християнська громада почали заміняти день жидівської Пасхи днем поминання Христових мук і смерті. Роковини Христової смерті були для них дуже сумним днем. Тож, щоб його належно відсвяткувати, вони зберігали піст у цей день. І так первісна християнська Пасха почала існувати у вигляді посту. Це була хресна Пасха. За свідченням святого Іринея (к. 125 — к. 203), про яке говорить історик Церкви Євсевій (к. 260 — к. 340), перший зародок нинішнього 40-денного посту в той час обмежу­вався одним-двома днями посту, який не вважався передпасхальним, а таки самою Пасхою.

У ІІІ столітті передпасхальний піст у деяких Церквах триває цілий тиждень. Це той час, який сьогодні звемо Страсним тижнем. При кінці ІІІ століття Великий піст уже сягає 40 днів. Від IV віку маємо перші свідчення про 40-денний передпасхальний піст. Перше свідчення дає нам Нікейський Собор, котрий каже, щоб помісні собори відбувалися "один перед Чотиридесятницею , щоб після усунення всякого неладу чистий дар приносився Богові, а другий під осінній час" (Правило 5).

Хоч говоримо про 40-денний піст, але у Східній Церкві він триває тільки 36 з половиною днів. Сім тижнів посту без субот і неділь — це 35 днів. До цього числа треба ще додати Велику суботу і половину ночі перед празником Пасхи, що також уважається посним, і тоді наша 40-ця матиме 36 і пів дня, що становить одну десяту цілого року.

Латинська Церква має 6-тижневий піст, бо вона й суботу зачисляє до посних днів, тобто у практиці й на Заході 40-ця мала тільки 36 днів. Та щоб мати повних 40 днів посту, латинська Церква в VII сторіччі додала ще чотири дні на початку посту. Тому Захід починає тепер свій піст у т. зв. "Попільну середу", тобто в середу нашого першого тижня посту.

Протягом 3 днів, з неділі 15 лютого по середу 18 у Чоловічому Монастирі «Воплоченого Слова» проходили Духовні Вправи згідно методу св. Ігнатія Лойоли, католицького іспанського святого. Проповідував о. Фернандо Браво, ВС для 2 дияконів та 9 священиків (8 з Івано-Франківської та 1 з Мукачівської Єпархії).

Особливістю методу святого Ігнатія є так звані роздумування (медитації) та споглядання (контемпляції), яких є 5 кожного дня. Мовчанка є обов’язковою умовою.

“Духовні вправи, - писав св. Ігнатій, - це найкраща річ, яку в цьому житті можу собі уявити і, спираючись на власний досвід, зрозуміти, щоб людина могла сама з них користати й іншим принести користь і допомогу”.