П’ятниця 20.03.2009 р.Б.

Дорога молоде, радіємо вашою присутністю і щирою вірою, яка запровадила Вас до нашого храму молитись і співтерпіти із Ісусом Христом. У всі часи молодь несла у собі великий ентузіазм. Ви наше теперішнє і майбутнє. Перед усіма, читаючи стації Хресної Дороги, ви заявляєте свою готовність іти за Ісусом Христом терплячим і Воскреслим. Для нас тут присутніх, ваших батьків та вчителів ви невимовна радість і надія.

Дорогі у Христі! Як колись, так і сьогодні є люди, які готові засудити Спасителя, Його науку і святу Церкву. Про це знав Христос. Саме задля нас і задля нашого спасіння Божественний Спаситель іде на добровільні страждання. Стоїть перед людиною Богочоловік, і хоч сам невинний, приймає від творіння несправедливий засуд. Чому? Щоб силою своєї любові знищити обман і виправдати тих, які гріхом були обдурені, але покаялись.

Дорога молоде, сьогодні ми стоїмо перед обличчям різних течій та переконань. Перед нами постають нові виклики, а саме: криза віри, відсутність моральних авторитетів, тілесна розбещеність, зневіра і знеохочення... Христос, приймаючи хресний засуд, іде, щоб запалити у нас віру і вогнем своєї любові знищити початки зла. Разом із Ним своєю молитовною присутністю сьогодні ви, любі юнаки і дівчата прийшли у наш храм Царя Христа, щоб засвідчити перед усіма своїми однолітками віру і довір’я до Ісуса Христа, Переможця зла і єдиного Спасителя людини.

Іти і вірити в Ісуса Христа – означає дозволити щоб Він нас повів. Віра як неоціненний дар дозволяє людині вийти з себе і відкритися для зустрічі. Відкритість до Бога є змістом усього нашого християнського життя. Дуже часто ми жаліємось на брак віри у нашому житті. Чому? Тому, що тілесні очі закриває пелена маловір’я учня-початківця. Що зробити, щоб ця духовна заслона впала? Важливо вийти назустріч Богові, не замкнутись у темряві свого егоїзму, впертості, а то легковажності чи нерозуміння, але як Авраам довіритись й дозволити, щоб Бог провадив.

Дорогі юнаки і дівчата, плодом такої довіри й відкритості є віднайдення надії. Тому той, хто відкривається Божественному Учителеві, по-справжньому любить Його і йде за Ним. Христос вкладає у серце якийсь дивовижний жар. Його Слова пробуджують ностальгію за вічністю і вони є опорою перед облудною наукою.

Люди розповідають таку історію. Одного разу приходить чоловік до досвідченого у вірі християнина переконаний у тому, що віра у Бога – це абсурд. «Ось поклич Бога і переконаєшся у тому, що його не має. Бог – це вигадка і слабкість людської природи. Лише ти і твій розум є богом. Ти сам твориш свій завтрашній день. Все підвладне тобі. Ти вільний, і жодна моральна засада не перешкоджатиме тобі жити». Уважно послухавши, християнин спокійно відповів: «Гаразд друже, прийму твою науку за однієї умови: якщо ти до своїх слів долучиш таку жертву, як до своєї науки долучив Христос, який проповідував Небесного Отця і Його любов до людини і всього творіння, який закликав до прощення і милосердя і дарував мир, який схилявся над потребою кожної людини і став для неї Лікарем і Життям, який пройшов шлях хресного страждання, із Хреста промовив: «Отче, прости, бо не знають, що роблять. Він за нас і за наше спасіння помер і третього дня воскрес – тоді повірю». Засоромлений такою відповіддю чоловік мовчки відійшов задуманий.

Дорогі у Христі, своїм життям і словами люди, а то й поодинокі християни не вірять у Христа і Його святу Церкву. Саме сьогодні, у рік християнського покликання, з особливим наголосом на священичий стан, та рік молоді у Державі, молячись у нашому храмі, просімо відваги у вірі і щирого визнання Ісуса Христа. І пам’ятаймо: хто визнає Ісуса Христа перед людьми, того Він визнає перед своїм Отцем Небесним. Господи Ісусе, у присутності твоєї Святої Матері визнаємо, що Ти Христос – єдиний Спаситель людини, який учора сьогодні той самий навіки. Амінь.

о. Йосафат Фітель, ЧСВВ
Настоятель і Парох