«Це мій заповіт і моє насліддя. Любіть і навчайте любити Богородицю. Проказуйте та вчіть інших проказувати вервицю»  (отець Піо)

13.03.2009 р. у м. Івано-Франківськ на базі Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24 відбувся семінар для вчителів християнської етики

«Світло Вервиці».

Метою стало бажання організаторів вияснити значення молитви на вервиці в житті християнина й поширити молитву на ній, як один із способів нової євангелізації через роздумування над біблійними таїнствами життя Ісуса Христа і Божої Матері.

В програмі семінару був виступ директора школи Мельничука І.Є., Доповідь о. Йосафата Фітеля, ЧСВВ «Мати Божа в житті християнина», творча програма «Вервиця – найкоротший шлях до Бога», виступ дітей СШ №24 гуртка молитви «Жива Вервиця», молитва на вервиці.

Організаторами стала школа СШ №24 та Управління Освіти і Науки м. Івано-Франківська.

На завершення учасники семінару висловили свої думки і ствердили, що найкращим вихователем дітей та молоді – Ісус Христос і Божа Мати. «Нашим завданням є не тільки навчити правди чи Божого Закону, а й виховати людей, … ми повинні виховати нове покоління, тому що ми маємо майбутнє настільки, настільки зуміємо виховати добрих християн» Любомир Гузар

Доповідь
Семінар вчителів християнської етики
м. Івано-Франківськ13.03.2009
«Світло Вервиці»
Мати Божа в житті християнина

1. Хто є Божа Мати

2. Хто є християнин

3. Роль Пресвятої Богородиці у Божому плані спасіння людини

1. Коли моральне зло перший раз увійшло до людського роду в раю, Господь сказав: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову» (Бут. 3, 15). Тими словами милосердний Бог потішив наших прародичів, що Син Благословенної Жінки розчавить голову сатани. Через тисячі років, коли диявол за допомогою поганських римських імператорів вогнем і мечем переслідував ще молоду Христову Церкву, Господь потішив переслідуваних християн словами: «Знамення велике видно було на небі – Жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (Од. 12, 1). Ця Жінка – Пречиста Діва Марія. Вона одягнена в Сонце, тобто в Божественного Христа Спасителя, що Його Церква часто називає Сонцем правди. Небесна поява Божої Матері у Святому Письмі була джерелом потіхи для християн, які терпіли численні гоніння.

2. Християнин – це людина, яка щирим серцем увірувала в Ісуса Христа і прийняла хрещення. Свята Тайна Хрещення, яка здійснюється у житті Христової Церкви, відкриває перед охрещеним нове життя і дійсність, а саме: людина очищується від первородного гріха і одягається у благодать Божественної ласки, отримує нове ім’я «Дитина Божа» – «християнин». Християнин – це свідок Христового Євангелія, який цілим своїм серцем любить Ісуса Христа і несе Його світло любові до інших. Він відважний воїн у полі битви із спокусами та гріхами, стійкий у терпінні і постійний у плеканні чеснот. Він свідок смерті і славного Христового Воскресіння. Однак, він людина, яка несе наслідки первородного гріха і стоїть перед вибором добра і зла. Його силою – Ісус Христос. За словами апостола Павла: «Все я можу у тому Хто мене покріпляє» Християнин перемагає зло силою Христовою. Для нього Ісус є всім і у всьому – єдиним Спасителем і сенсом усього життя.

3. «Те, що Церква сповідує стосовно Марії, ґрунтується на тому, що вона сповідує стосовно Христа, а те, що католицька віра вчить про Марію, з’ясовує, своєю чергою, її віру в Христа» (ККЦ). Бог послав свого Сина, але щоб йому приготувати тіло, Він бажав вільної співпраці створіння. Для цього від віків Бог вибрав Матір’ю для свого Сина дівчину з Ізраїля на ім’я Марія. Щоб вона стала Матір’ю Спасителя, Марія була наділена Дарами Божими. Ангел Гавриїл у момент Благовіщення вітає її як благодатну (Лк. 1,28), тобто веденою Божою ласкою. Упродовж віків Церква усвідомлювала й визнавала, що Богородиця з огляду на Ісуса Христа, Спасителя людського роду, була збережена непорочною від усякої плями первородного гріха. Ця велична святість, якою Марія була збагачена від першої миті свого зачаття походить від Ісуса Христа. «Бог вибрав її ще перед заснуванням світу, щоб вона була свята й непорочна перед Ним у любові» (Еф. 1,4). Божою благодаттю Марія залишилась чистою від усякого особистого гріха впродовж усього свого життя.

На звістку про те, що Вона народить Сина Всевишнього, без пізнання чоловіка, силою Святого Духа, Марія відповіла послухом віри «Так», «Ось я слугиня Господня, нехай зо мною станеться за Твоїм словом». Давши свою згоду на Слово Боже, Марія стала Матір’ю Ісуса і цілковито віддалась і віддається особі і ділу Свого Сина за спасіння й відкуплення людини й світу. Єлизавета вітаючи її словами «Благословенна ти між жінками і благословен плід лона твого. Звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа Мого» (Лк. 1, 43), вказує що Марія Мати Господа. Справді через Ісуса Христа Богочоловіка Церква визнає, що Марія справді є Матір’ю Божою, Вона – Богородиця.

Ісус Христос єдиний Син Марії. Від слів Ісуса сказаних на хресті у сторону своєї Матері «Жінко, ось син твій», а до Івана Богослова «Ось Матір твоя» (Ів. 19,26-27), духовне Материнство Марії поширилось на всіх людей, яких Він прийшов спасти. Тому називаємо Богородицю Небесною Матір’ю всіх людей.

13 жовтня 1917 р. в Москві сталася жахлива, святокрадська подія. Учителька Марія Александрова зі сльозами на очах прибігла до мера міста, і важко віддихаючи, сказала: «Стався нечуваний злочин! Я запровадила до Церкви на лекцію релігії дві сотні дітей, аж нагло в’їхали в храм чоловіки на конях, з гострими мечами накинулися на невинних дітей, деяких побили до смерті, інших важко поранили, розбили іконостас, зруйнували святилище, коні копитами топтали святі речі. Робіть щось! Рятуйте!» Начальник міста холоднокровно відповів: «Я про все знаю! Це я поручив це все зробити». Це був початок Жовтневої революції – перший наступ апокаліптичного червоного дракона (Од. 12, 3).

Того самого дня 13 жовтня 1917 р у португальському селі Фатіма Мати Божа з’являється трьом дітям і передає послання: «Я Цариця вервиці. Я прийшла нагадати вірним, щоб не ображали Господа Бога. Я бажаю, щоб тут поставили каплицю, та щоб продовжували кожного дня молитися. Якщо люди не перестануть грішити, якщо не молитимуться, не покутуватимуть і не навернуться до Бога, то буде страшна війна і велике горе». При цьому поручила молитися на вервиці навчаючи дітей (Франциска, Лукію і Якинту) як правильно на ній розмовляти з Богом: «Коли ж молитись на вервиці, тоді на кожному десяткові кажіть: Ісусе, прости нам наші гріхи, захорони нас перед пекельним вогнем, прийми всі душі до неба, а особливо ті, які найбільше і негайно потребують Твого милосердя».

Тож, що означає молитва на Вервиці, що несе у собі це моління? Найперше поєднується молитва внутрішня і молитва усна. Молитва внутрішня полягає у розважанні головних таємниць життя, муки і слави Ісуса Христа та Його пресвятої Матері. Молитва усна полягає у відмовленні молитви п’яти або п’ятнадцятьох десятків «Богородице Діво», яким передує один «Отче Наш». При кожному таїнстві роздумуємо про головні чесноти, які практикували Ісус та Марія. У перших п’ятьох десятках вшановуємо і розмірковуємо радісні відтак страсні та славні. Отож, Вервиця – це святе злиття внутрішньої та усної молитви з метою вшанування і наслідування таємниць і чеснот життя, муки і слави Ісуса Христа та Пречистої Діви Марії.

Дві події: одна – початок духовної руїни інша – прихід Божої Матері, і дарування молитви на вервиці як засобу для порятунку своїх дітей. На жаль, людство не послухало слів Богородиці і впродовж сімдесяти років світ потерпав у вогні атеїзму. Минув час царювання безбожності. Всі ці ідеї зникли, як топиться віск і щезає дим, а Божа правда вічна.

Український народ споконвіків зберігав у своєму серці щиру набожність і любов до Пресвятої Богородиці. Від Володимира Великого та Ярослава Мудрого, який 1037 р. здвигнув у Києві величну церкву Благовіщення і у ній віддав людей і місто святій, всеславній і скорій на поміч християнам Богородиці.

Наш семінар, «Світло Вервиці» є продовженням тисячолітньої духовної традицію наших предків, які гаряче молилися і під ЇЇ святий Покров прибігали. Свідченням любові до Божої Матері є численні церкви, престоли, каплиці, ікони, відпустові місця, молебні, Акафісти, пісні, молитва на вервиці, та різні товариства у ЇЇ честь. Наш народ молився, посправжньому відчував потребу опіки, заступництва і благодаті Пречистої Діви Марії. Сьогодні ми всі потребуємо помочі і заступництва Небесної Матері. Вона є могутньою силою Христа Бога і надійною помічницею у наших скорботах.

Чудотворні ікони Божої Матері є найкращим доказом великої любові Небесної Цариці до нашого українського народу.

Стоячи перед іконою Пресвятої Богородиці, звертаємось до Неї, як до нашої Матері, бо це ім'я виявляє глибоку правду: Марія – Мати усіх християн. Тому люди століттями спішили і спішать до наших відпустових святинь, у яких Богородиця сходить до своїх дітей які просять у Неї помочі та Святого Покрову. Такі місця як: Гошів, Зарваниця, Крехів, Погоня та інші є свідками численних духовних, а часом і фізичних зцілень багатьох людей.

На закінчення нашого роздумування скажімо у своєму серці: «Пресвята Діво, Богородице! Покрий нас чудесним своїм покровом, захорони нашу країну й народ, дітей та молодь, і нас отут зібраних, від усякого лиха і подай, Владичице, велику Твою ласку. Амінь».

о. Йосафат Фітель, ЧСВВ