«Все що робиться у Церкві, це є для спільного добра всіх і тому всі покликані брати активну участь духовно і матеріально», - прп. о. Йосафат Бойко. Кожного року по завершенні січневих заходів у парафії ми стараємося зробити якусь прощу-поїздку. З одного боку, це вияв вдячності дітям і молоді за їхню працю та старання у приготуванні вертепів, а з іншого – це ще одна можливість для згуртування молоді при Церкві, членами якої ми всі є і для якої молодь – це майбутнє. Дивлячись на багато реалій сьогодення, кожного разу все більше і більше усвідомлюємо, що лише добра християнська родина, вихована при Церкві, починаючи з дитинства (а це катихизації та різні заходи при церкві) може спасти світ та молодь в цілому.

Цього разу наша поїздка співпала з часом, який багато журналістів назвали «льодовиковим періодом», бо температура повітря кожного разу знижувалася, так що ми навіть витримали 30-градусний мороз. Ми вирушили до столиці 31 січня, у день св. Йоана Боско,  спільнотою 19 чоловік і цього разу у супроводі 3-х священиків: о. Йосафата, о. Софрона, о. Антонія.

 

Першого дня, після приїзду до Києва ми відразу направилися до храму св. Василія Великого біля площі Львівської при монастирі Отців Василіанського Чину. Там всі присутні мали можливість приступити до Святої Сповіді, а відтак взяти участь у св. Літургії і причащатися. Отець Йосафат у проповіді нагадав слово св. Дон Боско про те, що у вихованні, і зокрема у запобіжній системі виховання, головну роль відіграють саме Сповідь, Причастя і Служба Божа, а якщо це відкинути, то вже буде необхідна каральна система – батіг та стусани.

 

Опісля ми відвідали Апостольську Нунціатуру, на подвір’ї якої стоїть пам’ятник Блаженному Папі Івану Павлу ІІ, який в часі своєї поїздки до України у 2001 році перебував у цьому приміщенні. Там ми всі мали нагоду зробити собі спільну фотографію, але Нунція не було, тому не змогли з ним зустрітися.

 

Відтак наша група перебігла на Хрещатик, бо морози не давали можливості йти помалу. І тут ми зупинилися на довше – а саме у «Пузатій хаті» - їсти, підкріплюватися і грітися.

 

Наша екскурсія продовжилася до Святої Софії, а відтак до Михайлівського Золотоверхого Собору. Потім ми відвідали Костел св. Олександра і через Європейську площу, вже коли стемніло, побували під Аркою Дружби Народів.

 

Відтак ми відправилися на нічліг до Монастиря Отців Капуцинів на вул. Перова, які ласкаво нас прийняли. 

 

Наступного дня ми відвідали Патріарший Собор Воскресіння Христового на лівому березі Дніпра, і зокрема Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці. Там спільно молилися і о. Йосафат, наводячи приклад будівництва нашого храму святих Кирила і Методія та Патріаршого Собору, наголосив на важливості виховувати в собі з молодості чесноти жертовності та щедрості відносно спільних заходів та ініціатив Церкви. «Все що робиться у Церкві, це є для спільного добра всіх і тому всі покликані брати активну участь духовно і матеріально», - сказав о. Йосафат.

 

Відтак відвідали Аскольдову Могилу (тут наша молитва до Господа линула в наміренні за наших батьків, живих чи померлих, і за те, що завдяки їм ми маємо можливість подорожувати), а потім музей Історії Голодомору 1932-1933 років, Києво-Печерську Лавру. 

 

Наша подорож завершилася знову спільним відпочинком у «Пузатій хаті», а відтак всі направилися до поїзда Київ-Івано-Франківськ. І цю найбільш холодну ніч ми перебули у поїзді дорогою додому.