«Дорога молоде... обіймаючи вас, як батько, кажу вам:
вибирайте вузьку дорогу, - ту дорогу, яку і Господь вказує вам через свої заповіді. Це слова правди й життя.
З проповіді Папи Івана Павла ІІ до молоді України; (Львові 26.06.2001 року).
Літо – це пора, коли кожна людина прагне присвятити трішки часу для себе, залишити позаду всі турботи і поринути у відпочинок. Але коли приходить цей час, відразу стикаємося із запитанням: «Як саме провести вільний час? Куди поїхати? Що робити? І взагалі, що потрібно зробити для того, щоб відпочити в повному значенні цього слова?»

Ці запитання в особливіший спосіб стосуються молодих людей, бо стільки нагод пропонує світ. Тому на допомогу молоді знову приходить Чернеча Родина Воплоченого Слова на чолі з отцем Софроном Зелінським, ВС. Цього року вкотре був організований молодіжний табір «Драгобрат 2011», який відбувався в урочищі Драгобрат Рахівського району Закарпатської області на висоті 1400-1500 м. над рівнем моря з 17 по 24 липня. Весь час проживаючи в наметовому містечку, близько 70 хлопців та дівчат мали можливість не тільки добре відпочити в горах, але одночасно роздумувати над Євангельськими правдами. Табір присвячувався величній постаті блаженного Івана Павла ІІ, Папи Римського, бо цього року наша Греко-Католицька Церква відзначала десяту річницю від дня його приїзду в Україну.

«Дорога молоде!.. – говорив Папа до молоді України у Львові 26.06.2001 року – Сьогодні Христос ставить і вам те запитання, яке поставив був апостолам: «Може, і ви бажаєте відійти?» Ти, молоде України, що відповіси? Я впевнений, що разом зі мною також і ви приймете ці слова апостола Петра за свої: «Господи, а до кого ж нам іти? Це ж у Тебе - слова життя вічного! (Ів. 6,68)». Іван Павло ІІ запрошує кожного з нас дати особисту відповідь на це запитання, бо каже: «майбутнє України і Церкви у цій країні залежить також від вашої відповіді».

Саме над цим запитанням та відповіддю на нього мали можливість роздумати молоді люди протягом цього молодіжного табору. А допомагали у цьому щоденна Свята Літургія, яку служили отці Софрон Зелінський, ВС та Йосафат Бойко, ВС, часті молитви на вервиці та науки (щоденна проповідь на Службі Божій, «п’ятихвилинка» перед підвечірком та «слово на добраніч»), що допомагало у підтриманні фізичних та духовних сил учасників табору.

Тішить те, що наша, Українська молодь стає все більш свідомою в плані віри, і з великою радістю приходила до безмежного джерела Божого милосердя у Святій Тайні Покаяння, та черпала Божої благодаті з Пресвятої Євхаристії. Папа казав: «Нехай вашою поживою буде Євхаристійний Хліб, Христос. Живлячись Ним, завжди перебуватимете в його любові і принесете багато плодів».
Виконуючи завдання у різних командних конкурсах та змаганнях, молодь вчилася шукати вирішення в різних життєвих ситуаціях, які стануть у пригоді і в буденному житті, та допоможуть знаходити рішення навіть у найскладніших ситуаціях, покладаючись на Бога та віддаючись під опіку Пресвятої Богородиці. У «кінозалі» Драгобрату (велика військова палатка) відбувався перегляд фільму «Кароль. Людина, яка стала Папою», що в контексті гір справляло ще більше враження та викликало захоплення. Також у другий день табору, у вівторок, відбувався похід на озеро Герешаска (1577 м. над рівнем моря), що біля гори Догяска (1764 м.). Втома давалася взнаки, бо майже 10 кілометрів в один бік, але задоволення від побаченого на власні очі та пережитого за день компенсували все. Саме тут, серед безмежних просторів гір та на фоні озера Герешаска, була відслужена Служба Божа, що дозволяло ще краще роздумати про створіння, а через це і про Самого Сотворителя всього живого на землі.

Все, що відбувалося на таборі, навіть прості ігри, такі як «таємний друг», футбол чи волейбол ставали на таборі можливістю до виховання в собі чеснот щедрості, любові, взаємодопомоги що в іграх оцінювалося додатковою кількістю балів, але в кінцевому результаті допомагатиме молодим людям у співжитті з іншими, сприятиме створенню в Україні суспільства, де на першому місці стоятимуть християнські цінності, а не придумані людьми стереотипи.

«Майбутнє України великою мірою залежить від вас і від тієї відповідальності, яку ви зумієте взяти на себе... ставлячи спільне добро вище від особистих інтересів» – говорив у своєму зверненні до молоді України блаженний Папа. Тому висловлюємо сподівання, що цей молодіжний табір, який цього року став ювілейним – 10, допоможе кожній молодій людині зрости у Вірі, Надії та Любові; покріпить сили до боротьби з усіма принадами світу, та як говорив на проповіді о. Софрон, допоможе «плисти проти течії», долаючи всі перешкоди, які ставить і буде ставити диявол на шляху людини до досконалості. Тож нехай Всемилостивий Господь допоможе всі учасникам і організаторам табору витримати в доброму, бо «хто витримає до кінця, - той буде спасенний» (Мр. 13,13).

 

 

Юність – це час важливих та кардинальних рішень, це період коли молода людина починає відчувати себе самостійною. Тому для доброго та розважного рішення кожен з нас потребує правильної поради та сильної підтримки. Блаженний Папа Іван Павло ІІ для сучасної молодої людини це приклад героїзму та мужності. Молодість папи пройшла в часи Другої Світової Війни, що відзначалася великою жорстокістю та жахливим ставленням до людського життя. Саме в цей час він втратив батька, останню найріднішу йому людину. Молодий Кароль зміг не тільки пережити жахіття війни, але що є вражаючим, він сам у цей нелегкий час будує своє майбутнє. Майбутній папа заробляє на прожиття, працюючи на каменоломні, пише п’єси, виступає у підпільному театрі та таємно навчається у семінарії, готуючись стати священиком. Молодість папи Івана Павла ІІ є взірцем для сучасних підлітків та молоді. 

Цьогорічний підлітковий табір, що уже шість років поспіль відбувається в урочищі «Драгобрат» ( 1400 м. над рівнем моря) під опікою отців та сестер чернечої родини Воплоченого Слова, власне, і мав за мету показати юним хлопцям та дівчатам життя Блаженного Івана Павла ІІ, його терпіння та радощі, показати, як він вмів невтомно працювати та з щиро, захоплюючись природою, проводити відпочинок. Блаженного Івана Павла ІІ називали теологом гір, богословом, якого надихала природа.

Протягом цілого тижня ( з 10 по 17 липня ) натхнення від природи черпали також і ми. Отець Софрон Зелінський, ВС організатор табору, отці, брати, сестри та група аніматорів з молоді Воплоченого Слова на цілий тиждень стали найріднішими людьми для 68 підлітків. Цьогорічний підлітковий табір став найчисельнішим, оскільки кожного року кількість учасників постійно зростає.

Оскільки табір був присвячений десятій річниці приїзду папи Івана Павла ІІ на Україну, тому за тему табору були взяті слова Папи, які він промовив на зустрічі з молоддю у Львові. « Господи, до кого ж нам іти? Це ж у тебе – слова життя вічного» (Ів. 6, 68), саме так звучала тема нашого табору. Відповідно до теми був написаний гімн табору, організовувалися різні ігри, а також дітям тричі на день отці, брати та сестри давали науки, що напряму були пов’язані із життям папи. Кожен день у тижні був присвячений окремій темі; зокрема темам патріотизму, любові до батьківщини, набожності до Богородиці, місії, тобто порушувались усі теми, що стосувалися чеснот, які за життя набув Іван Павло ІІ. Загальну кількість учасників було поділено на чотири команди, які носили назви чотирьох чудотворних ікон Матері Божої, що тісно були пов’язані з життям Івана Павла ІІ. Також під час відпочинку підлітки мали можливість двічі вирушити походом у гори, змагатися між командами, граючи футбол, волейбол, різноманітні «мокрі ігри» та естафети.

Центральною подією дня у таборі була Служба Божа. Науки, сповіді, святе Причастя: все це день за днем формувало особисто кожного учасника, так, що в кінці не залишилось жодного хто б не приступив до святих тайн сповіді і причастя. Під час цього тижня очевидним було те, наскільки позитивно впливає гарне товариство на формування нашої молоді. Тому закінчуючи цей табір отець Софрон наголосив саме на важливості доброго товариства та добрих компаній, тому що є дуже легко боротися із гріхом там де він уже майже переможений, але важче є уникати його там, де є постійна нагода, чи постійні люди, що заохочують нас до гріха.

Надіємося, що цей табір надовго залишиться в пам’яті кожного, хто брав у ньому участь та віримо в те, що Блаженний Папа дасть кожному з нас сили та мужності постійно триматися Христа, та разом з ним сказати: «Господи, до кого ж нам іти? Це ж у тебе – слова життя вічного»( Ів. 6, 68).


Диякон Антоній Вацеба, ВС