Живучи в сучасному світі, людина піклується про все: гроші, сім’я, робота, квартира, машина (…), але часто забуває про найголовніше – свою, Богом даровану, душу, дбаючи і догоджаючи лише тілу. Ми народжуємося, виростаємо, живемо, але часто не задумуємося, що після цього всього – маємо обов’язок постати перед Справедливим Суддею – Господом нашим Ісусом Христом, даючи звіт про своє земне життя.Для того, щоб допомогти людині призадуматися над ціллю свого життя, Свята Мати Церква установила певні «вправи» для душі, які називаємо місією. Що ж таке ця місія? Це окремий час, в якому людина має можливість залишити всі мирські турботи позаду і роздумувати про речі, які необхідні для освячення власної душі.
Цими днями відбулася місія у м. Долина при парафії Серця Ісуса і Серця Марії з 21 по 28 лютого, яку проводили отці, брати та сестри Чернечої Родини Воплоченого Слова, оскільки харизмою Згромадження є євангелізація культури, продовжуючи Воплочення у всій людині, у кожній людині та у всіх проявах людини. Місія відбулася з ініціативи та запрошення прот. Вітольда Левицького.
Розпочалася місія у неділю, 21 лютого, Хресною Дорогою, яка проходила центральними вулицями міста і яку провадили отці місіонери: Софрон Зелінський та Йосафат Бойко за участю місцевого духовенства. У наступні дні місія продовжувалася у двох напрямках: у церкві зранку була Божественна Літургія (у середу і п’ятницю Літургія Напередосвячених Дарів) і науки, а о 1000 розпочиналася праця в освітніх закладах м. Долини, після чого, ввечері, праця знову переносилася до храму, де служилася Хресна дорога, Служба Божа, були короткі науки-катихези і дискусії, в яких вірні могли брати активнішу участь, даючи різні запитання на запропоновані теми. У суботу, в передостанній день місійної праці, були зустрічі з учнями однієї зі шкіл, а вечором, о 1800, у місцевому Будинку Техніки, відбулася ще зустріч з молоддю, на якій також були різні короткі науки та ігри, які супроводжувалися співом пісень.
З кожним днем у церкві Серця Ісуса і Серця Марії (де і проводилася місія) зростала кількість вірних, які приходили сюди, ніби до текучого джерела живої води, яка втамовувала духовну спрагу. Всі потребуючі змогли очистити свої душі у Святій Тайні Сповіді, і отримати „ліки” для загоєння душевних ран.
Отож нехай Господь Бог щедро зрошує Своєю Благодаттю всіх мешканців Долини, які широко відкрили свої обійми перед місіонерами, а свої серця для прийняття Божої науки. Сподіваємося, що те засіяне зерно Господнього Слова невдовзі проросте і дасть щедрі плоди, через які всі ми зможемо разом зі спільнотою святих у вічності славити Триєдиного Бога Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
бр. Тарас Савчук, ВС
|
