Oфіційне спростування Владики Софрона Дмитерка.

"Я дорога, правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене." (Ів. 14, 6).

Дорогі і любі моєму серцю брати і сестри у Христі! Дорогі брати у єпископстві, дорогі душпастирі та вірні Української Греко-Католицької Церкви та всі люди доброї волі.

Звертаюся до вас з ложа тяжкої хвороби, котра вже від років відібрала від мене мої ноги, забрала від мене мову і кожне слово вартує мені надзвичайних зусиль. Але, дякуючи Господеві, залишилися у мене ще дотепер добрий розум, слух і зір. Ця моя хвороба стала лише продовженням мучеництва Христа, яку я офірую за Церкву та наш український народ. Але ще гірші та тяжчі страждання викликають у мене напади, котрі останніми роками робляться кількома особами на нашу Церкву. Ще гіршими стають мої страждання, коли чую про так званих "Підгорецьких василіян", котрі безсовісно від імені непричетних до них осіб, гостро і брехливо нападають на нашу Церкву в особі її проводу - Єпископів.

Вони - незванні гості на нашій гостинній Українській землі, адже більшість з них не з України. Непрохані гості нашої Церкви, котра пригріла їх на своєму лоні, а вони безсоромно висилають по цілому світі безпідставні та надумані звинувачення Главі нашої Церкви та всій ієрархії. Вони чинять бунт у душах багатьох людей, котрі впадають у їхні злодійські сіті. Вони нищать добру славу святих і побожних людей, котрі пробують їх напімнути та направити на путь істинний. Вони брудом поливають кожного, хто безстрашно висловить свою думку про їхню "діяльність".

Не вірте "пророкам", котрі приходять, щоби знищити та розвалити те, що Сам Христос протягом тисячоліть плекав і розвивав. "По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою" (Ів. 13;35), а не по звинуваченнях, очорненні та відвертій брехні. Після стількох років поневірянь, переслідувань та нищення, наша Церква і зараз є об'єктом переслідування зі сторони багатьох урядів та "органів".

Не дайтеся, щоби кілька самопроголошених "пророків" з нутра розсаджували нашу Церкву на замовлення та коштом тих, хто бажає бачити нашу Церкву в розбраті та знищенні. Лише через Христа і Ним засновану Церкву ми можемо осягнути Царство Небесне. Ми повинні вірити Христові, Котрий каже про Свою Церкву: "...ворота пекельні не переможуть її" (Мт. 16.18), а не лже-пророкам, котрі наполегливо працюють, щоби тіло Христа-Спасителя у Його Церкві збезчестити та знищити.

На завершення хочу ствердити, що я особисто ніколи не підтримував діяльності оо. Іллі Догнала, Маркіяна Гітюка, Методія Шпіржіка, Роберта Обергаузера та інших, котрі під їхнім покровом отруюють віру та Церкву наших батьків. Вони, користаючи з мого стану здоров'я, знаючи як тяжко мені висловити свою особисту думку, використовують і моє ім'я у їхній безсовісній діяльності. Єдине, що мене з ними єднає, це моя молитва за їх навернення та щиру покуту цих опанованих злобою людей. "Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!..." (Лк. 23;34). Так і вони знущаються з Христа, Церкви та нашого народу. Молюся і щодня жертвую мої страждання також і за нашу Українську Греко-Католицьку Церкву, котра у любові та смиренні приймає і такий допуст Божий, аби очиститися і в єдності з Апостольським Престолом та у вірі наших прабатьків провадити наш народ до спасіння та вічного щастя.

Нехай благословення Всевишнього Господа, що на небесах, - Отця, і Сина, і Святого Духа, зійде на нашу Церкву, наш нарід та охоронить його від розбрату і ненависті. Амінь.