Часто зараз можемо спостерігати, як люди дбають за свій добробут, але й часто забувають дбати за світлість своєї душі. Постійна повсякденна метушня, щоб заробити на прожиття, відпочинок забезпечити собі гідну старість. Так – це повинно бути і це потрібно, але коли ми ж самі робимо з матеріального «ідола» - тоді порушуємо Закон Божий, пригнічуємо самі себе через постійні турботи, які заганяють нас в темряву….
Покликання людини в цьому світі – це прослава Господа своїм добрим християнським життям, вчинками, добрим прикладом для інших. Ми не повинні забувати, що ми є християни, тобто люди які несуть свій хрест, як ніс наш Спаситель Ісус заради нашого спасіння, через невичерпну любов Бога до свого народу.
Давати джерело світла, яке черпаємо у Господі через молитву і Пресвяту Євхаристію і йти дорогою спасіння. Це означає що наша повсякденна праця повинна розвиватися разом з нашим внутрішньо-духовним станом. Кожний крок, кожна думка, кожний вчинок повинні бути милі для Господа. Тільки тоді наші земні потреби стануть для нас не такі обтяжливі, а Господь, як люблячий батько додасть кожному з нас за нашими потребами.
Таким прикладом, поєднання повсякденної праці і духовного стремління є освячення новозбудованої каплиці, яку віддано під Покров Пресвятої Богородиці в с. Черче на території Черченського санаторію, яку освятив Преосвященний Владика Володимир (Війтишин) – Єпарх Івано-Франківський 22 жовтня, де люди лікуючи своє тіло, можуть і призупинитися і подбати за світлість своєї душі. В цей ясно-осінній день о. Василь Кривень – декан Черченський, о. міт. Дмитро Бігун – декан Рогатинський, деканальні священики, головний лікар санаторію – п. Михайло Падучак, зустріли Владику і запросили освятити капличку.
Праця головного лікарі п. Михайла Падучака, медичного персоналу, а також духовенства Черченського деканату під проводом о. Василя Кривеня – декана Черченського, жертводавців та меценатів, призвела до створення місця для молтви – Євхаристійного єднання Бога з людиною. Ця капличка буде також і «екуменічним діалогом», адже ж в санаторії лікуються різні люди за віросповіданням, але не зважаючи на це потребують духовної єдності з Господом.
Тому спільними зусиллями, праця для добра ближнього, як фізичного так і духовного розвитку дала свій результат. Тепер відпочиваючі санаторію «Черче» мають куточок для молитви – ту частинку яка повинна бути в кожному серці.
Ту частинку, яку повинні віддати Богу і подякувати за дар життя, за ті труднощі, які маємо в життя і за ту батьківську опіку, яку часто не бачимо, зневірюємось, а радше не хочемо бачити і не хочемо вірити.
Відкриймо свої серця для Бога, молімося і просімо Господа, бо сказано: « Просіть і дасця Вам… ».
Богдан Монастирецький |