Про ікону
Тріумфальний в'їзд Ісуса Христа в Єрусалим — це велике торжество, в якому народ виявляє спонтанну радість і прославляє Господа Бога. Христові учні та народ вітали Христа з нагоди Його божественної перемоги над смертю — воскресіння Лазаря (Йо. 12, 17). Вони славили Бога також за всі бачені ними Його чуда (Лк. 19, 39). .
У цей урочистий момент, всіма оспівуваний та прославлюваний, Христос тримається скромно: так Він поводився завжди і цього навчав інших (Мт. 11, 27-30). Він їде на скромному осляті, як це пророкував пророк Захарія (9, 9).
Ікона передає зворушення народу, який стрічає Христа з пальмами та оспівує Його. Деякі стелять перед Ним, як вияв пошани, свою верхню одежу, інші зрізають пальмові гілки, щоб простелити їх перед Христом (Мт. 21, 8). Часом, щоб не розбивати композицію, люди на деревах та біля Христа зображуються дуже зменшеними.
Урочистість цієї процесії досягнула вершини, коли народ оспівував Христа як царя Ізраїля і сина Давида, який приходить в ім'я Боже. Вони вигукували «Осанна на висоті» (Мр. 11, 8-10; Мт. 21, 8-9). Це було явним визнанням Христа як обіцяного Божого Месії і обурило фарисеїв. Вони наказували Йому стримати ці вигуки. На це Христос відповів, що коли замовкнуть люди, то кричатиме каміння (Лк. 19, 40), тобто що це — незрушима Божа воля.
Був і сумний момент в цій урочистій процесії: Христос затримався й заплакав над Єрусалимом. Він бачив, яка руїна чекає його за те, що не зрозумів і не прийняв Божого Месії (Лк. 19, 44).
Тропар та кондак
Тропар, глас 1: Спільне воскресення перед твоїми страстями запевняючи, з мертвих воздвигнув ти Лазаря, Христе Боже; тим-то й ми, як отроки, знамена перемоги носячи, тобі, переможцеві смерти, воскликуємо: Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім'я Господнє.
Слава: Тропар, глас 4: Погребавши себе разом з тобою через хрещення, Христе Боже наш, сподобилися ми безсмертної жизні через твоє воскресення і, заспівуючи, кличемо: Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім'я Господнє.
І нині: Кондак, глас 6: На престолі на небі, на жереб'яті на землі тебе носять, Христе Боже; ангелів хваління і дітей оспівування прийняв ти; вони кликали до тебе: Благословенний ти, що йдеш Адама призвати.
Послання святого апостола Павла до Филип'ян 4, 4-9
Браття, радуйтеся завжди в Господі, і ще раз кажу, радуйтеся. Лагідність ваша нехай буде знана всім людям. Господь близько. Ні про що не журіться, але в усьому молитвою і молінням з благодаренням висказуйте ваші прохання до Бога. І мир Божий, що перевищає всякий ум, нехай збереже серця ваші і розуміння ваші у Христі Ісусі. А наостанку, брати мої, все, що є істинне, що чесне, що праведне, що пречисте, що любе, що доброхвальне, коли яка чеснота, коли яка похвала, це роздумуйте. Чого і навчилися, і прийняли, і почули, і виділи в мені, те творіть, і Бог миру буде з вами.
Євангеліє від Івана 12, 1-18
Перед шістьма днями до Пасхи прийшов Ісус у Витанію, де був Лазар умерлий, що його воскресив з мертвих. Справили Йому там вечерю, і Марта служила, і Лазар був один з тих, що возлежали з Ним. Марія ж, узявши літру мира нардового, чистого, дорогоцінного, помазала ноги Ісусові й обтерла своїм волоссям ноги Його. Храмина ж наповнилася запахом масти пахучої. Сказав же тоді один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що хотів Його видати: Чому мира цього не було продано за триста динаріїв і не роздано бідним? Сказав же він це не тому, що журився вбогими, але тому, що був злодій і мав калитку і носив те, що вкидали. Сказав же Ісус: Лишіть її, вона зберегла це миро на день Мого похорону. Бо бідних завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. І довідалося багато народу з юдеїв, що Він там, прийшли не тільки ради Ісуса, але щоб і Лазаря побачити, що його воскресив з мертвих. Архиєреї ж врадили, щоб і Лазаря вбити, бо многі його ради відходили від юдеїв й вірували в Ісуса. А на завтрашній день багато народу, що прийшли на празник, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийняли пальмове віття і вийшли Йому назустріч, і кликали, кажучи: Осанна, благословен хто йде в ім'я Господнє, цар Ізраїлів! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіонська, ось цар твій іде верхи, сидячи на молодім ослі. Цього ж спершу не зрозуміли Його ученики, але, коли Ісус прославився, тоді згадали, що це було писано про Нього і що це вчинили Йому. Свідчив же народ, що був передше з Ним, коли Він Лазаря викликав з гробу і воскресив Його з мертвих. Того ради і зустрів Його народ, бо чули, що Він вчинив це чудо.
Проповідь
Текст сьогоднішнього уривку св. Писання розповідає про подію у Витанії, куди прибув Ісус із своїми учнями. А вони гостили в однієї родини, що складалася із двох сестер, Марти й Марії, та їхнього брата Лазаря, котрого воскресив Ісус. Для нього влаштували вечерю, а Марія з великої радості, бачити дорогого гостя, вилила велику кількість пахучих олійок на голову Ісуса і своїм волоссям розтерла це миро. Звичайно, як пишуть дослідники Святого Писання, намащування голови було звичаєм для важливих гостей, але не в такій кількості, як згадує євангеліст Іван «літр мира вельми дорогого». Вчинок Марії не був звичайним вчинком та простим служінням, це було духовним служінням і вона відносилася до Спасителя, як до Бога, а не як до звичайної людини (пор. св. І. Золотоу., «На свято Ваїй»). Її думка про Христа перевищувала судження звичайних людей. А побожні юдеї з неохотою відносилися до жінок, що відкривали свої голови і виставляли волосся, як це вчинила Марія, обтираючи ноги Ісусові. Така поведінка Марії могла викликати обурення у деяких побожних євреїв. Навіть Юда, учень Ісуса, був незадоволений такою втратою дорогоцінного нарду, котрий по його думці, можна було продати, а гроші роздати убогим. Але він не турбувався за бідних, але прикривав своєю мовою злодійство, тому що любив гроші і крав те, що діставали учні на прожиток, бо був злодієм. І тут Спаситель перестеріг черговий раз захланного апостола кажучи: «На день мого похорону зберегла вона те миро» (Ів 12,7). Ісус не забороняє того, щоб допомагати убогим, заодно, вказує на свою близьку смерть, тому про нього потрібно думати насамперед. Христос робить натяк на похорон, до котрого Юда спричиниться своєю зрадою. Син Божий не викрив Юди, як свого зрадника, котрий за гроші продав його, тому що своїм очікуванням та терпінням бажав привести Юду до опам'ятання. Учитель знав про свого зрадника, що ним стане його учень. Він попередньо багато разів натякав апостолові-зрадникові, щоб той застановившись, залишив своє задумане діло зради, наприклад: «Деякі з вас, однак не вірують», - або, - «… один же з вас диявол» (Ів 6,64;70). Але любов до грошей та крадіж, що чинив учень, засліпило йому очі. Погані діла не допомагають чинити поправи, навпаки, роблять людину більш твердішою у негідних вчинках.
Ми довідуємося, що багато людей прийшло, щоб побачити теж Лазаря, котрого воскресив Христос, а первосвященики ухвалили вбити не тільки Ісуса, але й Лазаря, тому що через нього багато людей увірили в Христа, як Месію. Подумаймо тільки, про велику ненависть юдеїв, котрі задумують вбити невинну людину, бо з Лазарем вони не мали жодного спілкування ані якогось відношення. Загорілися бажанням його вбити, тому що його воскресив Христос, але Лазар не вчинив їм жодного зла. Пізнаймо силу заздрості і ненависті, що заволоділа первосвящениками, тобто, людьми, що посвячені Богові; ті хто повинен справедливо боронити Божого закону, вони вчителі закону, а мимо того не могли прийняти когось, хто був більший і сильніший у Бога від них, зрештою, хто був Богом. Тут пізнаємо людську слабість, котра може заволодіти, також, людьми посвяченими Богові, котрими були первосвященики, а також, Юда, учень Ісуса Христа, котрий любив гроші, крав їх і таким способом погубив своє життя. Щось подібного діється у світі, на жаль у нашій Україні також – несправедливість та погорда владою людьми!
Святе Писання стверджує й показує дві категорії людей: одна - це Лазар, Марта і Марія; представниками протилежної категорії були вороги Ісуса Христа – первосвященики і Юда, ніби учень, але ворог і зрадник.
Ще один, мабуть, ближчий фрагмент до сьогоднішнього свята це - сила людей, що вийшли вітати Ісуса, коли він наступного дня в'їжджав в Єрусалим. Подивляймо великий ентузіазм і радість, що заволоділа людьми, котрі стелили свою одіж і нарізане віття (пор. Мр11,8) і кликали : ”Осанна”, - що означає «о спаси». Знімати із себе одежу, класти під ноги Спасителя, це – знак покори та щире бажання позбуватися своїх шкідливих і грішних звичок, що їх ми повинні представити Ісусові Христові, зокрема у святій тайні Сповіді і благати його помочі не практикувати їх на майбутнє. Ми пам'ятаємо про непостійність характеру та рішення людей, що радісно кричали „Осанна”, а за кілька днів швидко змінили своє бачення й не вагалися вимагати розп'яття цього самого Богочоловіка (пор. Ів 19,6). Це - наш образ, це – історія кожної людини, що сьогодні стоїмо перед Богом і молимося, а за хвилю не вагаємося розпинати Господа, поповнюючи тяжкі гріхи, тому що нам вигідно так жити. Так стається, що ми боїмося й не бажаємо протистояти у злому собі, світові та дияволові. Не хочемо боротися із злом, що виявляється у різних грішних та шкідливих привичках. Протистояння нас коштує, а ми б бажали жити так, щоб нас нічого не коштувало. Нам подобається йти за течією світу та потурати своїм пристрастям, і чомусь боїмося відрізнитися від інших, злих людей, і стати при боці Спасителя. Він шукає у світі своїх прибічників, але мабуть, їх дуже мало.
Сьогоднішнє свято дає нам нагоду задуматися над станом свого сумління, над здоров'ям нашого духа і дати для себе правильну відповідь: до якої категорії людей я належу. Чи я із тих, хто бореться із собою, кого не любить світ, відкинутий ним і тримаюся науки Спасителя? Чи я людина світу, біжу за його пропозиціями, що заперечують Божий закон; люблю грішні світові забави, шукаю вигоди, ображаю Бога своїми провинами, а мимо того зухвало розраховую, що в такий спосіб ворогування з Господом мені якось вдасться здобути спасіння? Так не буває. Ісус Христос так звертався до тих, хто бажав йти за ним та здобувати спасіння: «Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ» (Ів 15,19).
Дорогі брати та сестри! Кожен день, ювілеї, свята, - сповіщають нам, що наше життя у цьому світі вигасає, зближається до необхідного завершення. Скільки б ми не жили, однак, потрібно залишити цей світ і перейти у кращий, про який згадує апостол Павло: «… чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людину не спало, те наготував Бог тим, що його люблять» (1Кор 2,9). Для кого такі багатства та вічні насолоди приготував Господь? Для всіх без винятку, котрі люблять його. Чому б ми мали не любити Бога, котрий приготував для нас вічну, а не тимчасову нагороду? Чи ми бажаємо відректися того, що нам приготував Небесний Отець? Усі відповімо, що ні! Хочемо бути щасливими, насолоджуватися вічними радощами, бути навіки з Богом у його царстві. Хіба не так? – Так. Тому скажімо: «Так!» Бажаю і буду любити Бога від сьогоднішнього дня й добрим християнським життям здобувати нагороду, котру він приготував мені. Вийдімо назустріч Христові із світлими душами, очищеними серцями, кинувши під ноги свої погані звички та грішні промахи. Цим способом послужимо своїй душі, нашим ближнім та нашій Україні стати духовними, вільними незалежними від своїх та чужих ворогів, теж, видимих й невидимих. Як помиляються люди, котрі протистоять одні одним матеріально, політично, суспільно, релігійно, тощо, а не хочуть позбутися своїх закоренілих негідних та неморальних звичок. Станьмо добрими християнами і коли нас буде більше, тоді радніше випросимо у Бога милосердя для себе та нашого краю! Хай все огидне та грішне буде сьогодні потоптане, а до свята Воскресіння Христового прийдімо освячені та змінені на краще! Полюбімо Бога правдиво і назавжди!
Приклад: Один із німецьких художників, Альберт Райненкер, намалював чудову картину своєї нареченої і віддав до картинної галереї. Люди з подивом оглядали прекрасний мистецький твір, - але сталося, що наречена сподобала собі іншу людину і вийшла за неї заміж... Одного разу, цей художник ввійшов до галереї і ножем порізав картину, потім вибігши на вулицю кричав: «Я шукаю правдивої любові! ...». Люди дивувалися цьому крикові... По якомусь часі художника знайшли у своїй робочій кімнаті, на стіні якої був намальований чудовий образ розп'ятого Спасителя, а художник з пензлем в руці, у підніжжі картини був мертвий... Знайшов правдиву любов і помер біля неї. А на стіні виднів напис: ”Die ware Liebe – правдива любов”.
Владика Ігор Возьняк
01.04.2007
|