Попереду всієї колони йшли вірні несучи хрест і патериці, після яких йшли діти з багровими трояндами. В перших лінках колони Мальтійська служба допомоги супроводжувала людей на інвалідних візках, які також кожного року беруть участь в Страсному поході. Перед самим хрестом семінаристи разом з катехитками несли образи кожної стації Хресної Дороги. Наступним був Хрест – великий, тяжкий, так бо такі є наші упадки, але хрест випромінював любов Божу і надію на Воскресіння і життя вічне для тих хто полюбить його і розкаявшись поставить його на свої рамена і відчинить Ісусові двері свого серця. Так несли хрест всі почергово: священики, семінари, сестри монахині, представники влади, лікарі, вчителі, лідери молодіжних організацій, місцева інтелігенція…
Несли Хрест всі хто був присутній на Хресній дорозі, бо навіть присутність – це вже вияв кожної людини допомогти спасителю, допомогти собі в цьому житті через любов до ближнього – до Господа.
Кожна стація мала свою тематику проповідництва – тематику, яку сучасне суспільство не бачить, а це наші упадки, щоденні прикрості і біль який завдаємо Ісусові. Замість того щоб допомогти нашому спасителю, то ми ще дужче придавлюємо його, чинячи беззаконня і навіть не задумуємося, що робимо…(не судіть, повсякденне носіння хреста, гріховне падіння, біль і терпіння матерів, допомога ближньому, милосердя – Карітас, налоговий гріх, виховання дітей, вміння піднестись з упадку, гріх розпусти, наклепи і очернення, вияв любові Божої, обов’язок щодо ближнього, життя вічне, воскресіння).
Кожна стація і її тематика надихала людей на призадуму над своїм життям, над виправленням і якоюсь жертвою заради страждання Ісуса. Кожний священик-проповідник на Хресній Дорозі, старався промовити до всіх присутніх словами Ісуса, донести добре слово Закону любові і жертви до кожного.
Остання стація – кінець фізичним стражданням і одночасно це таємний початок воскресіння. Ця стація припала на площі перед Катедральним Собором Святого Воскресіння ГНІХ, де проповідував о. міт. Юрій Новицьким – настоятель Катедрального Собору. Завершальне розважання виголосив Преосвященний Владика Софрон Мудрий, ЧСВВ – ректор ІФТА. Владика наголосив на великій радості – Воскресіння, яке будемо переживати скоро разом з нашим Спасителем.
Хресна дорога – це наше життя, життя сучасне. І наскільки ми будемо впокоряти себе в очах Божих, настільки ми зможемо проявити свою любов до ближнього, цим самим наповнювати світ Божою любов’ю і в час торжества торжеств воскреснути разом з нашим Спасителем Ісусом Христом.
На зевершення Преосвященний Владика Володимир подякував всім, хто спричинився до проведення спільної молитви вулицями міста.
Більше світлин із Хресної Дороги можна переглянути тут.
Диякон Юрій Трухан – секретар Владики Володимира (Війтишина) – Правлячого Архиєрея Івано-Франківської Єпархії УГКЦ
|