Ідея проведення науково-практичного форуму належить науковцям Прикарпатського НУ ім. В. Стефаника, відділенню релігієзнавства Київського інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України, керівництву Івано-Франківської теологічної академії УГКЦ та Українській асоціації релігієзнавців. А координаторська робота — завкафедрою релігієзнавства і теології Прикарпатського НУ ім. В. Стефаника професорові о. Святославові Кияку.
...Йшлося як про проблеми історіософської ретроспективи України і Ватикану, міжнародну політику Ватикану і відносини з Україною, погляди на ватикано-українські відносини з Риму і Києва, так і про церковно-канонічні та богословсько-літургійні аспекти ідентифікації українського християнства, проблеми та перспективи міжконфесійного діалогу в Україні і т. д.
Чи не вперше на конференції науковців такого рівня завдяки старанням директора видавництва «Нова Зоря» о. Ігоря Пелехатого, письменниці керівника спільноти колишніх заробітчан Італії «Пієта» м. Івано-Франківська Оксани Пронюк та журналістів газети «Галичина» дискутувалася і проблема сучасної української трудової еміграції, зокрема в Італії, та ролі Ватикану й УГКЦ в духовній та соціальній адаптації заробітчан як за кордоном, так і в Україні. У цьому контексті голова Патріаршої адміністрації УГКЦ владика Діонізій Ляхович відмітив, що «еміграція визначає ідентичність народу, нації, яка яскраво виявляється у стосунках з іншими народами. Сам Ісус Христос такого свого роду був емігрантом».
Про обов’язок Церкви в Україні сприяти самоідентифікації свого народу говорили чимало. І не тільки позитивного, але й докірливого. І слова професора Анатолія Колодного можна, на мій погляд, вважати деяким узагальненням думок релігієзнавчої наукової еліти: «Треба формувати українську націю. І роль Церкви у цьому процесі величезна. Бо в Україні, як на мене, маємо поки що українське населення. Триває період активної української самоідентифікації і в Україні, і в світі. Роль конфесій надзвичайно важлива. І не тільки греко-католицьких...» І канонізація українських святих Апостольською Столицею, процеси їх беатифікації науковці розглядали саме як органічну складову національної ідентифікації. Зокрема, і щодо митрополита Андрея Шептицького.
Архієпископ Іван ЮРКОВИЧ, нунцій Апостольської Столиці в Україні: — Східне християнство вже в Європі. А католицько-православні відносини мають для Європи неабияку вагу. У цьому контексті дуже важлива справа — перебіг процесу беатифікації митроплдлита Андрея Шептицького. Є ще процедурні питання, які потребують обговорення. Адже існує чимало змін у самих критеріях беатифікації. Збираються необхідні матеріали, документи і свідчення. Все йде нормальним чином. Не варто розглядати процес беатифікації митрополита Андрея Шептицького тільки під емоційним впливом великих процесів ХХ ст., де вони тривали десять чи двадцять років. Ми ж знаємо, що канонізація часто тривала і сто, і двісті років. А процеси щодо Папи Івана-Павла II чи Матері Терези, звичайно, нетипові. Терміни беатифікації митрополита Андрея абсолютно нормальні, а враження, що процес уповільнюється, — неправильні. Так виглядає тільки на тлі скороплинних процесів новомучеників Церкви Христової. І не потрібно дискутувати питання беатифікації митрополита Андрея Шептицького тільки у контексті процесів новітньої історії.
...Підсумкове пленарне засідання міжнародної науково-практичної конференції відбулося (за сприяння керівництва керівництва Галицького району та Бурштинської ТЕС) на базі Бурштинської музичної школи. А до того учасники вклонилися святим і заповідним місцям перед’ювілейного Галича.
Григорій ХОРУЖИЙ, надзвичайний і повноважний посол України при Святому Престолі 2002—2005 рр.: — Без сумніву, такі конференції на часі. Наукова спільнота, духовенство, державні діячі починають обмінюватися думками щодо історії та сучасних взаємин України з Апостольською Столицею. Як колишній посол я переконаний, що це дуже важливо для міжнародного авторитету України. У світі маємо добру підтримку Ватикану. Якщо говоримо про євроінтеграцію, то не забуваймо, що Ватикан чітко й однозначно підтримує Україну. Нагадаю, що в час, коли дискутуємо про визнання чи невизнання іншими державами Голодомору в Україні як геноциду, то з приводу цього Ватикан визначився ще кілька років тому. У своїй соціальній доктрині Церкви Ватикан визнав факт геноциду українців. Зважте: не народу чи держави, а українців як етносу! Ця конференція підтвердила, що відносини України з Ватиканом розвиваються. А подальші кроки багато в чому залежатимуть і від нас.
...Міжнародна науково-практична конференція в Івано-Франківську розпочала низку релігієзнавчих форумів в Україні. Очікується, що наступним кроком буде Одеса — один із найскладніших регіонів у міжконфесійному діалозі. Тож як тут не згадати переконливі слова владики Софрона Мудрого як напутнє учасникам прикарпатського форуму: «Навіть безбожники мають душі. І нам треба їх рятувати. Зокрема і братів зі сходу України.
Терпеливо й наполегливо будемо виполювати кукіль з Божим благословенням і силою Святого Письма...»
Ігор ЛАЗОРИШИН.
Учасник наукового форуму.
|