Вогняна стихія безжалісна. Вона знищує все на своєму шляху: чи то житловий будинок, або ж пам’ятка архітектури, храм, що має велику історичну та духовну цінність.
Але найстрашнішим у цім сум’ятті є смерть людини, особливо дитини. І хоч як потім не мучитиме когось совість, як гірко не оплакуватимуть свою кровиночку, не повернути найцінніше, для кого й живемо. Трапляються випадки, коли в родинах гине двоє-троє і навіть більше дітей. Батьки в повсякденних турботах не завжди усвідомлюють, яку небезпеку ховає в собі вогонь, що потрапляє в слабкі руки дитини. Спостерігаючи небезпечні пустощі малечі з сірниками, дорослі байдуже проходять мимо. І лише, коли спустошливий смерч зруйнує їхні долі – настає гірке, але запізніле жалобництво.
На Івано-Франківщині в 2007 році сталося 1058 пожеж, вогонь забрав життя 92 мешканців нашого краю, в тому числі чотирьох дітей, ще 40 осіб під час пожеж отримали травми.
Складна ситуація із пожежами, загибеллю та травмуванням людей на них зберігається і з початку 2008 року: тільки за перші дві декади січня в області виникло понад 90 пожеж, жертвами вогню стали 12 наших краян, ще шестеро осіб на пожежах отримали травми.
Часто жертвами вогню стають люди похилого віку, самотні громадяни, інваліди. За умов нашого нелегкого життя вони залишаються найбільш незахищеними. Хай береже їх Бог. І ми, християни, долучимося до їх помочі.
Проблема гарантування пожежної безпеки завжди актуальна. Берегти не тільки своє життя, а й життя оточуючих, навколишнє середовище, народне добро від смертельних пазурів вогню – обов’язок кожного громадянина такий же святий, як клятва перед рідною матір’ю і дітьми, перед Богом і Вітчизною. Чинити наругу над плодами безперервної праці багатьох поколінь – є великий гріх перед Господом. Тому кожен повинен зробити все можливе, допомогти захисникам нашим, пожежним, котрі дбають, аби ненажерливий вогонь не перетворював за лічені хвилини ці надбання у чорне згарище.
Сьогодні церква проводить велику роботу з виховання у населення високих моральних якостей, покликаних до законослухняності і поваги до державних інституцій.
Любов до Всевишнього, відповідальність перед Боргом не повинні залишити нас байдужими і безпечними до свого життя на Землі. Наші діди, батьки молилися за поміч, милосердя Боже під час нищівних пожеж, яких не бракувало і в ті часи. Вони зверталися до великої заступниці роду християнського Пресвятої Богородиці І Приснодіви Марії, молилися перед її явленим образом „Неопалима Купина”, просили про допомогу святого чудотворця Миколая. І Господь за їхніми молитвами зупиняв страхітливі язики вогню.
Проблема гарантування пожежної безпеки в державі – загальнодержавна, загальнолюдська, бо від вогню страждає держава в цілому і кожна людина зокрема. Тільки привернення до неї суспільної уваги в силах зупинити хвилю вогню.
Звертаємося до всіх мешканців краю: будьте уважні, вкрай обережні у поводженні з вогнем.
Пам’ятайте: збереження національного багатства держави, безпечного для життя і здоров’я довкілля залежить від кожного з Вас. Свято бережіть найвищу цінність, даровану Богом – людське життя.
Володимир Чернецький
Начальник Головного управління
МНС України
в Івано-Франківській області |
† Володимир Війтишин
Правлячий Архиєрей
Івано-Франківської Єпархії
УГКЦ |
|