Нелегка доля випала о. Миколі Стягару, адже ж пастирське служіння розпочав в час Воскресіння УГКЦ, в час коли Церква тільки починала відновлюватись, а вірні були спраглі Слова Божого. Але ревний душпастир сумлінно готувався до проповідей, до викладів, які подавав першим семінаристам після підпілля, але найголовніше, що о. Микола вчив любити, любити ближнього, любити Церкву, Бога і Україну – це найбільша наука в житті людини, яка формує особистість і ментальність українця. У всіх проблемах, клопотах які були на дорозі життя у вірних, повірених о. Миколі Стягару на парафії мікрорайону „Княгинин”, Церква Покрови Пресвятої Богородиці, вони зверталися до отця, бо знали що тепла усмішка, відкрите серце, завжди чекає допомогти, зарадити, а найголовніше показати приклад власного життя, як перебороти труднощі.
Вірний душпастир о. Микола ревно вів спільноту до Царства Божого, дбав за їхній добрий духовний розвиток, допомагав з матеріальної сторони бідним, сиротам, немічним і всім потребуючим. Дбав також за належний стан Церкви разом з воїм сот рудником, помічником – о. Володимиром Супикоп. Разом вони розпочали капітальну реставрацію храму, провадили недільні школи, сформовували братства на парафії.
Така ревна праця заслуговує на Божу похвалу і визнання., але постать о. миколи була скромною, милою і наповнена Божою Любов’ю. Так і спокійно, тихо з іскрою Божої Любові в серці о. Микола відслуживши Святу Літургію – помолившись за всю спільноту та Україн відійшов від нас у вічність.
Світла пам’ять про ревного душпастирі, педагога, провідника християн залишиться в наших серцях, ми завжди пригадуємо, як воно було, адже ж таке служіння Богові, людям і Державі Україні – є зразком для наступного покоління душпастирів.
Трухан Юрій – секретар Преосвященного Владики
Кир Володимира Війтишина – Єпарха Івано-Франківського
|