Можливість повернутися до улюбленого заняття митець одержав тільки після розвалу радянської імперії. 1989 року Опанаса Заливану відзначено Премією імені Василя Стуса, а у 1995 році він став Лауреатом Шевченківської премії.
До останніх днів він творив дивовижні полотна, якими зачудовується світ.
В день похорону, який розпочався спільною молитвою – Панахидою, зібралось багато людей, так багато що приміщення Івано-Франківської Обласної просвіти не могло вмістити всіх. Розпочав молитву Преосвященний Владика Володимир Війтишин – Єпарх Івано-Франківський УГКЦ з Преосвященним Владикою Миколаєм Сімкайлом – Єпархом Коломийсько-Чернівецьким УГКЦ, а також були присутні отці: о. міт. Юрій Новицький, о. д-р Борис Гудзяк – ректор УКУ, о. Володимир Палчинський, ЧСВВ, о. Антін Путько, о. Йосафат Фітель; вся Івано-Франківська міська і обласна влада, представники Львівської державної влади, народні депутати, інтелігенція міста, художники, поети, митці, знайомі, близькі та родичі покійного.
Після Панахиди Владика Володимир і Владика Миколай виголосили промови в яких йшлося про величну постать Опанаса Залевахи, про сторінки життєпису, творчого авторства, натхнення, про мужній національний провід України в той не легкий час тоталітарного режиму. Прощальне слово було сказане сьогодні всіма хто знав Опанаса Залеваху: о. д-р Борис Гудзяк, п. Мирослав Миронович, Ігор та Ірина Калинець, Євген Сверстюк, Михайло Горинь, Іван Мартинець, Микола Горинь, Ольга Бабій, Олена Голуб, Михайло Зеленчук, Зеновій Красівський та багато інших.
Всі прощальні промови говорились від щирого серця – це говорили серця людей які відчували, щирість, мужність, батьківське тепло, безмежну любов до Бога, України та людей великого генія України – Опанаса Залевахи, який залишив всю свою спадщину свої наступникам, а це горді за свій народ і державу люди – Українці.
Опанаса Залеваху поховано на цвинтарі в «Дем’яновому лазі» в м. Івано-Франківську.
Трухан Юрій – секретар Владики
Володимира Війтишина – Єпарха Івано-Франківського УГКЦ.
|