Співані вервиці об’єднали тисячі прочан у одне велике коло молитви, любові, взаєморозуміння. Вервиця – глибока Христоцентрична молитва. Молитва на вервиці є однієї із найпотужніших дійових сил, здатна протистояти дияволові. Для злого духа найбільшою загрозою є Мати Божа. Монахи, які жили в пустині, молились певну кількість молитов, але, щоб не збитись із рахунку, вони в’язали собі шнурочок із вузликом, або насилювали зернятко чи камінчик, а в час молитви пересували  пальцями по вузликах. По-церковному цей шнурочок називався „верв“, звідси й закорінилася назва „вервиця“. В Україні вона з’явилась разом із християнством. Чотки – це її давня назва.

У ХІІІ столітті св. Домінікові об’явилась Матір Божа, на підставі чого він започаткував нову вервицю. Богородиця вказала йому, яку саме треба виготовити. Вона була поділена на 15 зерняток, а кожен десяток був розділений одним більшим зернятком. Багато інформації було надано у Фатімі, де Пресвята Діва наголошувала, що Вона – Цариця Вервиці, і повчала дітей, як правильно на ній молитись. „Коли ж відмовляєте вервицю, тоді на кожному десятку кажіть: „Ісусе, прости нам наші гріхи, захорони нас від пекельного вогню, заведи до неба всі душі, а особливо ті, котрі найбільше потребують Твого милосердя“. З’являючись востаннє у Фатімі, 13 жовтня 1917 року, Марія сказала: „Я – Цариця вервиці – прийшла нагадати вірним, щоб не ображали Господа Бога. Я бажаю, щоб тут поставили каплицю та щоб продовжували кожного дня молитись на вервиці“.

Нічні чування біля Ватри, співи під гітару, захід сонця, що фарбував ліс в різні барви – все це нагадувало про присутність між нами Богородиці. Як співалось у одній пісні, що „Марія любить нас, Марія охоронить нас“. Адже вночі було досить холодно. І ні вогонь ватри, ні стіни старої церковці, ні тепло в машині чи автобусі не могли зігріти прочан. Нас зігрівала своєю присутністю Наша Мати – Пресвята Богородиця. Це Вона не дозволила, щоб хтось простудився чи захворів.

Це Вона нас першою зустріла в неділю на ранковому Богослужінні о сьомій годині. Це Вона була з нами на Архиєрейській Літургії, яку служили чотири Владики та сотні священиків. Єпарх Івано-Франківський Володимир Війтишин закликав свою паству любити Богородицю і молитись до Неї, Владика Софрон Мудрий нагадав, що Богородиця – наша Мати, котра ніколи нас не покине, Єпарх Бучацький Іриней Білик привітав численних прочан, яких було близько 20 тисяч від імені своєї Єпархії. А Владика Коломийсько-Чернівецької Єпархії Миколай Сімкайло просив пом’янути Йосифа-Марію де Вольфа, громадянина Німеччини, який започаткував цю прощу на теренах України.

Настоятель Святоуспенського монастиря в Погоні о. Никодим Гуралюк ЧСВВ дякував усім прочанам, які люблять Марію і просять ЇЇ заступництва. Ще такого не було, щоб Марія не вислухала молитви своїх дітей. Отець Никодим відкрив таємницю, що село Погоня колись носило назву „Богоня“, що походило від Богородиці,  тому в найближчому часі воно буде перейменовано. А наступного року ХІV проща вервиці за єдність Христвої Церкви збере своїх дітей у Крехові.

Юлія Боєчко
Світлини: Трухана Юрія та Адміністрації сайту.